Але чи так це насправді? І чи не стоїть за удаваною байдужістю важка праця, багатогодинні тренування, а в підсумку — бажання бути найкращим російськомовним рейсером NR03?
Лідером чемпіонату Alexander Schokin став починаючи з другого етапу, де він здобув першу з дев'яти своїх перемог у Pro Cup VI. Між іншим, початок чемпіонату зовсім не свідчив про те, що господар машини під номером «33» — єдиний фаворит серії.
Прориватися крізь «частокіл» амбітних суперників йому вдавалося важко. А на 3-му етапі в Каліфорнії Schokin, пролідирувавши загалом півсотні кіл, і зовсім розбив машину об відбійник абсолютно без будь-чиєї допомоги. Утім, після цього етапу його вже неможливо було спровокувати на помилки. Якщо він їх і припускався, то, напевно, від нудьги.
По-справжньому свою силу Schokin показав на 5-му етапі в Атланті, де він, демонструючи справжнє гоночне мистецтво, а ще більшою мірою — бійцівські якості, зумів перетворити свою поразку на тріумф. Адже після дисконекту йому вдалося відіграти п'ять кіл і фінішувати за 20 секунд позаду переможця, на третьому місці.
Часом він здається самовпевненим і навіть зверхнім. Ані натяку на спортивний ентузіазм. Але в якийсь момент він може зайнятися самоаналізом і виглядати сумирним, що насправді людям пихатим і гордовитим зовсім не властиво. Загалом завжди налаштований доброзичливо, він не прагне бути в центрі уваги і не поспішає відкривати свої секрети. Розговорити його так само нелегко, як і виграти в нього гонку.
У неймовірно хвилюючій атмосфері завершення чемпіонату, коли всі чекали від нього чогось особливого, він, перебуваючи на вершині успіху, залишався незворушним, немов вирішив відсторонитися від того свята з зітханням полегшення, що традиційно супроводжує тривалі й напружені змагання.
Можливо, дехто з його суперників був уражений таким ставленням чемпіона до титулу, сприйнявши його замкнутість за прояв «зіркової хвороби». Утім, до цих же висновків дійшла б і інша частина рейсерів, якби він вирішив сподобитися поміркувати на тему – «як я став чемпіоном, і чому вам це не світить».
Просто атмосфера, що панує на WRI, не сприяє емоційній відкритості людей зі складом характеру, як у LICH-а. І Чемпіон, який здобув титул найчеснішим чином, який тільки може бути, має на це право.
LICH - Прийшов. Побачив. Переміг
Оригинал (RU)
LICH - Пришёл. Увидел. Победил
Но, так ли, это на самом деле? И не стоит ли за напускным безразличием тяжелый труд, многочасовые тренировки, а в итоге, желание быть лучшим русскоязычным рейсером NR03.
Лидером чемпионата, Alexander Schokin стал, начиная со второго этапа, где он одержал первую из девяти своих побед в Pro Cup VI. Между прочим, начало чемпионата, во все не говорило зато, что хозяин машины под номером «33» единственный фаворит серии.
Прорываться через «частокол» амбициозных соперников у него получалось с трудом. А, на 3-м этапе на Калифорнии, Schokin, пролидировав в общей сложности полсотни кругов, так и во все разбил машину об отбойник совершенно без чьей либо помощи. Впрочем, после этого этапа его не возможно было спровоцировать на ошибки. Если он их и совершал, то наверное от скуки.
По настоящему свою силу Schokin показал на 5-м этапе в Атланте, где он, демонстрируя настоящее гоночное искусство, и ещё, в большей степени, бойцовские качества сумел превратить своё поражение в торжество. Ведь, после дисконта, ему удалось отыграть пять кругов и финишировать в 20-ти секундах позади победителя, на третьем месте.
Временами, он кажется самоуверенным и даже высокомерным. Ни намёка на спортивный энтузиазм. Но, в какой-то момент, он может заняться самоанализом и выглядеть кротким, что на самом деле для людей заносчивых и надменных со всем не свойственно. В целом всегда настроенный дружелюбно, он не стремится быть в центре внимания и не торопится открыть свои секреты. Развести его на беседу, столь же не легко, как и выиграть у него гонку.
В невероятно волнующей атмосфера завершения чемпионата, когда все ждали от него чего-то особенного, он находясь на вершине успеха, оставался, невозмутим, словно решил отстраниться от того праздника с вздохом облегчения, что традиционно сопровождает длительные и напряженные соревнования.
Возможно, некоторые из его соперник были уязвлены таким отношением чемпиона к титулу. Приняв его замкнутость за проявление «звёздной болезни». Впрочем, к этим же выводам пришла бы и другая части рейсеров если бы он решил сподобиться поразмышлять на тему – «как я стал чемпионом, и почему вам этого не светит».
Просто атмосфера, царящая на WRI, не способствует эмоциональной открытости, людей со складом характера, как у LICH-а. И, Чемпион, добившийся титула самым наичестнейшим образом, какой только может быть, имеет на это право.